Я Новий рік завжди з подругами відзначаю, але цього року не маю компанії. Бабушки до дітей поїхали, а я висплюся вдома гарненько. ТБ подивлюся і салатів співаємо.
Але син мені одну ідейку підкинув, запросив у гості. Я спочатку думала відмовитись, але він був таким наполегливим, що я здалася, — розповідає 60-річна Зіна Іванівна.
Онуки у бабусі теж є — 5 і 12 років дітлахам. Син давно облаштував своє життя та живе зі своєю дружиною. Вони обзавелися іпотечною квартирою, квартиру батька здають в оренду, вона занадто маленька для їхньої величезної родини. Завдяки орендній платі покривають платежі за іпотеку.
З невісткою відносини не склалися від початку. Вони не конфліктують, проте тримають дистанцію. Уляна — птах гордий, він у своєї мами йде на поводі, а думка свекрухи її не цікавить від слова зовсім.
— Подарунки я завжди дарую не ті, приходжу не вчасно, телефоную надто часто, поради мої погані… Можна цілий день претензії невістки перераховувати. Усі мої слова вона сприймає в багнети. Подруги мені радили гроші дарувати, але я не хочу принципово, хіба онуки оцінять?
Свати та інші родичі грошей теж не дарують, але от гостинцям від свави завжди раді. А коли Зіна Іванівна передає насолоди чи одяг, вічно щось не так. Усі подарунки забракує невістка, ще й дітей своїх цього навчає.
Її мама з онуками часто бачиться, вони і ночують у неї, і на гуртки бабуся їх водить. А ось Зіну Іванівну від дітей захищають, хоча вона завжди рада допомогти. Невістка єхидно посміхається і відмовляється від послуг матері чоловіка, мовляв, ми й самі впораємося.
Зіна Іванівна на сина та онуків не ображається, адже вони ні в чому не винні. Дзвонить їм, гостинцями балує, до себе на чай запрошує. Головне, що у сина життя склалося, а воно може й зазнати витівок невістки.
— Ось син мене запросив Новий рік зустрічати, а як його дружина відреагує на мою парафію – невідомо. Вона почне очі закочувати і нерви чоловікові мотати, я знаю. Син намагався мене переконати, що вона мені рада буде. Домовилися, що він заїде за мною по обіді, тому я і заздалегідь почала купувати. Справді, на одну чекати бій курантів було б сумно.
Син забрав маму, відвіз додому та поїхав на паркування.
— Приходжу, а всі ще ходять у піжамах. У квартирі такий бардак, що я взялася за голову. Запитую невістку – ми святкувати збираємось? Вона каже, мовляв, їжу замовила – вже у холодильнику. Запропонувала їй хоча б трохи забратися, адже в такій обстановці не годиться Новий рік зустрічати.
Зіна Іванівна прибирала на кухні, до неї підбігла молодша внучка.
— Я їй дала серветку, щоб вона пил протерла. Краєм ока до холодильника зазирнула – продуктів було достатньо. Взялася туалет та ванну відмивати. Син повернувся – я його посуд мити послала. А Уляна навіть з місця не рушила — втомилася вона на роботі. Ну, не маляром же працює, за комп’ютером як втомитися можна? Назвала її ледаркою.
Старша донька теж валялася у спальні і навіть не думала допомагати родичам. Внучка слухала музику та встромляла в телефон.
— Я і влетіла з віником у руках. Кажу, зараз телефон у відро для сміття викину, свято настає, а ти ще навіть обличчя не вмивала. У цей момент «прокинулася» невістка. Накинулася на мене, чи бачите, командую я не в своєму домі. А хіба я їй не правду сказала? Побудувала мене при дітях – бач, яка! Приїхала на свято, щоб прибирання генеральне робити, краще вдома залишилася б.
На цьому все не закінчилося, потім і син Зини Іванівни до розбирань підключився.
— Чому кричите? Що тут сталося? Я нічого говорити не стала, вийшла в коридор і вдягнулась. Давно ми з нею так не лаялися, та ще й у таке свято. Я вдома наплакалася, нарізала собі салатів і вмостилася перед телевізором. Не потрібна я тій родині – давно вже треба було усвідомити. Тільки я й підживлювала ці стосунки, якби не мої дзвінки та візити, вже б ім’я моє онуки забули.
Образу таки старенька тримає на сім’ю сина.
— Я вже читала про те, що людей похилого віку «усиновлюють» у будинках для людей похилого віку. Візьму, все продам та поїду туди. Знайду собі одиноку матір з дитиною, яка стежити за мною буде, і напишу на неї дарчу. Син не цінує мене, на мій бік не встає — нехай і з дружиною своєю няньчиться.
А як би ви вчинили на моєму місці?
Отправить ответ