Вони постійно ставили крапельниці Іллі”, – згадує батько.
Другий момент, який турбував батьків, – дитина не могла сходити по-маленькому. Хоча він постійно був під крапельницями, рідина надходила в організм, але в туалет хлопчик не ходив.
О 7 годині вечора з’явилися перші прояви жовтяниці, Ілля поскаржився на ломоту в спині, біль у попереку та ногах. Лікарі знову запевняли, що це реакція на високу температуру.
О 10 годині вечора Ілля вже пожовтів, з’явилася “мармуровість” по тілу – розводи і синці, а потім висип на руках і ногах.
Однак коли мама Іллі підійшла до чергової лікарки і запитала: “Що відбувається, що ви йому вкололи? Там усі діти погано почуваються”, та відповіла: “Матусю, що ви від мене хочете почути? Ідіть до дитини”.
Вже о першій ночі Іллю забрали в реанімацію. Він був при свідомості, але важко говорив, так йому було погано. А о 7-й годині ранкубатькам зателефонували з клініки та сказали, що переводять Іллю до обласної лікарні.
“Вже в обласній лікарні я розмовляв з одним із лікарів. Він сказав, що стан сина вкрай тяжкий, у нього септичний шок, поліорганна недостатність, відмовляють органи. Уже не працюють нирки, практично не працює печінка, йде ураження легенів та серця. Я тоді запитав у нього: “Які наші шанси?” Він відповів, що світова практика підтверджує шанси викарабкатись у 20-40%. Але за умови, що якби ви прибули до нас у перший день. А ви приїхали на другий”, – розповідає Роман.
Вже ввечері Іллі призначили діаліз, у легенях з’явилося криваве мокротиння. О 1:50 ночі 12 серпня серце Іллі зупинилося. Лікарі пів години проводили реанімацію, але зробити нічого не змогли.
“20 хвилин п’ять лікарів намагалися реанімувати його і “змусити” продовжувати боротьбу. У цей момент моя дружина в розпачі металася по коридору і кликала сина, просила, благала не залишати її, просила зібрати всі сили і продовжувати боротися… Я зрозумів, що таке “завмирає серце”, коли ти через усі відчинені двері чуєш, як “качають” твою маленьку дитину. І в секунди перерв дій лікарів монітор видає як вирок рівний протяжний писк. І знову “качають”… Але сил на боротьбу він уже не має”, – написав батько відчайдушний пост на своїй сторінці у Facebook.
У висновку про смерть Іллі Шишакова у рядку “місце та обставини смерті” написано: “ускладнення після хірургічних та терапевтичних втручань. Лікарський засіб або медикамент, не уточнений“.
Роман Шишаков каже, що причиною смерті сина могли стати як медичні маніпуляції, так і неякісні ліки. Варіантів тут багато, але у будь-якому разі це сталося у клініці Руднєва.
Але є й другий складник причини смерті Іллі. Це те, що лікарня дуже пізно ухвалила рішення про переправлення Іллі до обласної лікарні. Туди, де йому могли б надати більш кваліфіковану допомогу.
Хоча б через те, що там є апарат для діалізу та Іллю можна було підключити до нього, коли вже почали відмовляти нирки.
За словами батька, у клініці Руднєва вже ввечері 9 серпня у пацієнтів після операції виникли серйозні проблеми.
“8 і 9 серпня там зробили, за моїми даними, приблизно три операції, і вже було видно, що щось не те. Але 10 серпня вони проводять ще 7-8 операцій, у тому числі й Іллі. Йому погано, іншим дітям теж погано. Ти лікар і бачиш проблеми у дитини, ти повинен припустити, що відбуватиметься далі, і приймати рішення. Навіщо ви тримаєте у себе пацієнта, якщо вже бачите, що у нього відмовляють органи. А у вас немає можливості його врятувати. Дитина не може ходити в туалет, а ви продовжуєте ставити йому крапельниці. Таке враження, що всі боялися вночі зателефонувати головному лікарю та повідомити, що у лікарні НП і треба приймати рішення, а не тягнути до ранку“, – каже Роман.
Коли Ілля перебував уже в обласній лікарні, увечері 11 серпня туди почали прибувати інші діти з клініки ім. Руднєва. А за кілька годин там уже з’явилася поліція, яка проводила опитування свідків цієї ситуації. Потім було відкрито кримінальне провадження.
А 16 серпня стало відомо про смерть ще одного пацієнта – це 32-річний чоловік Руслан Іванович Коріхов. Йому також проводили звичайну операцію, після якої йому стало погано.
У міській лікарні, де сталася трагедія, про це зараз вважають за краще не говорити. Клініка продовжує приймати пацієнтів, хірурги проводять операції.
Жодного разу лікарі не виходили на зв’язок з батьками дитини і не просили вибачення чи співчували. У приймальні головного лікаря ніхто не піднімає слухавку, тож дізнатися його думку не вдалося.
Державна лікарська служба заборонила до застосування кілька партій трьох препаратів, які, можливо, спричинили такі побічні явища і призвели до загибелі двох пацієнтів.
Проте відповідальності за втрачений час із медиків ніхто не знімає.
Отправить ответ